Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Справа № 910/17510/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Грека Б.М.- головуючого, Бондар С.В., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаЛаврик А.М., представник,відповідачаЛобанова С.А., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.06.2015у справі№ 910/17510/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) боргу у розмірі 14810249 грн, пені у розмірі 525979,63 грн, 3% річних у розмірі 67331,89 грн, інфляційних втрат в розмірі 87442,49 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 (судді: Авдеєв П.В. - головуючий, Куксов В.В., Ільєнок Т.В.), припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу; решту позовних вимог задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 1000,00 грн пені, 67331,89 грн 3 % річних, 87442,49 грн інфляційних втрат та 73080,00 грн судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2015 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 у справі №910/17510/14 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 524979,63 грн і в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 у справі №910/17510/14 залишено без змін.

За результатами здійснення нового розгляду справи в частині стягнення пені рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 (суддя Головіна К.І.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 524979,63 грн пені та 5249,80 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 (судді: Буравльов С.І. - головуючий, Шапран В.В., Андрієнко В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі №910/17510/14 скасовано частково та прийнято нове рішення; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 157493,89 грн пені; в іншій частині позовних вимог стосовно стягнення пені відмовлено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" 3681,86 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою в частині зменшення розміру заявленої до стягнення пені на суму 367485,74, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 залишити в силі. Скаргу мотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.43, 83 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить у задоволенні скарги відмовити.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач свої зобов'язання за Договором від 20.04.2011 №УГВ2949/06-11 на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату, укладеного між ТОВ "Карпатигаз" на користь ПАТ "Укргазвидобування", виконав належним чином, тоді як відповідачем оплата наданих позивачем послуг належним чином та у повному обсязі здійснена не була, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 14810249 грн.

Зазначена сума заборогованості була сплачена під час розгляду справи у суді першої інстанції, що підтверджується банківськими виписками за 18.09.2014, 25.09.2014, 26.09.2014, 30.09.2014, 15.10.2014.

У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 525979,63 грн пені за період з 10.06.2014 по 04.09.2014.

При цьому відповідач просив суд зменшити розмір пені відповідно до ст.233 ГК України.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі ст.549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1-2 ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ст.233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Повторно вирішуючи спір у справі в частині, направленій постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2015 на новий розгляд, щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 524979,63 грн, у задоволенні яких при первісному розгляді справи відмовлено внаслідок задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 1000 грн, місцевий господарський суд, виходив з того, що зазначене клопотання відповідача є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками місцевого господарського суду не погодився та, приймаючи нове рішення у справі, позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнив частково в сумі 157493,89 грн.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що в період з вересня 2013 року по серпень 2014 року НАК "Нафтогаз України" не включала природний газ, видобутий спільною діяльністю за договором №3 від 10.06.2002, оператором якої є відповідач, до планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу, у зв'язку з чим відповідач не міг реалізувати видобутий природний газ та оплатити вчасно послуги позивача. Винятком були лише березень та червень 2014 року, коли був включений обмежений обсяг газу, з метою надання можливості відповідачу виплатити заробітну плату працівникам та частково сплатити податковий борг, щоб не допустити примусового продажу майна учасників спільної діяльності податковими органами.

Враховуючи те, що в спірний період податкове навантаження становило близько 80 млн. грн щомісячно, фонд заробітної плати становив близько 3 млн. грн на місяць, надходження від реалізації нафти та конденсату не перевищили 30 млн. грн на місяць, а реалізація природного газу була унеможливлена внаслідок невключення видобутого природного газу в планові (розрахункові) баланси надходження та розподілу природного газу у відповідача, як оператора спільної діяльності, що є відповідальним за сплату податків, виник не лише борг перед позивачем й іншими контрагентами, а й податковий борг, що в свою чергу призвело до того, що податкові органи розпочали передбачені законодавством України процедури арешту майна спільної діяльності та примусового стягнення коштів.

За умовами п.6.3.11 договору №3 про спільну діяльність позивач зобов'язався сприяти включенню та обліку видобутого природного газу в розрахунковий баланс НАК "Нафтогаз України".

Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, зазначені вище обставини з виникнення заборгованості відповідача перед позивачем є винятковими, та викликані тяжким фінансовим становищем відповідача з незалежних від нього причин, а також бездіяльністю позивача в порушення умов п.6.3.11 договору №3 про спільну діяльність.

Також при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені прийнято до уваги, що станом на час розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість за договором відповідачем була сплачена в повному обсязі, залишилися несплаченими тільки 3% річних, інфляційні втрати та пеня.

Оскільки, за виключенням спірного періоду, відповідач намагався своєчасно оплачувати послуги позивача, добровільно сплатив основну заборгованість до винесення рішення судом першої інстанції, заборгованість за договором виникла внаслідок невключення природного газу відповідача в місячний баланс газу з незалежних від нього причин, та враховуючи незначний період прострочення основного зобов'язання, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність у даному конкретному випадку виняткових обставин у розумінні п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія враховує, що апеляційний господарський суд встановив наявність передбачених ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України підстав для зменшення розміру суми пені, яка підлягає до стягнення, у зв'язку з чим її розмір був зменшений на 70%.

Натомість касаційна інстанція в силу вимог ст.ст.1115, 1117 ГПК України не вправі переоцінювати наявність істотних обставин, визначених судом апеляційної інстанції в якості підстав для зменшення розміру пені, що підлягає до стягнення. Суд касаційної інстанцій також вважає, що таке зменшення, враховуючи нарахування, крім пені, також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає позивач.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 у справі №910/17510/14 залишити без змін.

Головуючий Б. Грек

Судді С. Бондар

Д. Кривда